Вірші

Дзеркало

Шукала я,
Шукала я.
Знайшла тебе,
Знайшла…
Відтоді спантеличена
Мовчить моя душа.
Як дзеркало у дзеркалі
Ми вічність і ніщо.
Якщо без світла – в темряві,
Якщо…

Чекала я,
Чекала я.
І плакала
Дощем.
Хтось має засвітитися
І вигоріти вщент!
Ти залишився дзеркалом
Таким, як зазвичай,
А я тепер далекая
Свіча.

Палає світ,
Палає світ.
Горить мій світ,
Горить.
Душа співає голосно
Про вічність і про мить.
Зима в долоні плескає,
Підспівує весна.
Іде від твого дзеркала
Луна…


Муза графомана

Вона прийшла десь вранці рано.
Зробила мовчки чашку кави,
Вмостилась зручно на дивані
І щось у сумочці шукала

А за вікном — яскраве сонце
Та інші радощі життя!
Вона поглянула в віконце –
І плаче, як мале дитя:

Ніхто не подарує квітів,
Всі мрії зрештою — омана
Як важко жити в цьому світі
Коли ти Муза Графомана!

Вона прийшла десь по обіді…
Сказала, треба відпочити
Бо в неї в офісі сусіди
Все свердлять стіни, паразити.

А за вікном похмурі хмари,
Вже наближається гроза.
Вона б натхнення дарувала,
Та де ж його тепер узять?!

Ніхто їй не дарує квітів,
Всі мрії врешті решт — омана
Як важко жити в цьому світі
Коли ти Муза Графомана

Вона прийшла, уже під вечір
Принесла пиво й бутерброди.
Лише одне мене бентежить
Чому вона до мене ходить?