Вірші

Дзеркало

Шукала я,
Шукала я.
Знайшла тебе,
Знайшла…
Відтоді спантеличена
Мовчить моя душа.
Як дзеркало у дзеркалі –
Ми вічність і ніщо.
Якщо без світла – в темряві,
Якщо…

Чекала я,
Чекала я.
І плакала
Дощем.
Хтось має засвітитися
І вигоріти вщент!
Ти залишився дзеркалом
Таким, як зазвичай,
А я тепер далекая
Свіча.

Палає світ,
Палає світ.
Горить мій світ,
Горить.
Душа співає голосно
Про вічність і про мить.
Зима в долоні плескає,
Підспівує весна.
Іде від твого дзеркала
Луна…


Муза графомана

Вона прийшла десь вранці рано.
Зробила мовчки чашку кави,
Вмостилась зручно на дивані
І щось у сумочці шукала

А за вікном — яскраве сонце
Та інші радощі життя!
Вона поглянула в віконце –
І плаче, як мале дитя:

Ніхто не подарує квітів,
Всі мрії зрештою — омана
Як важко жити в цьому світі
Коли ти – Муза Графомана!

Вона прийшла десь по обіді…
Сказала, треба відпочити
Бо в неї в офісі сусіди
Все свердлять стіни, паразити.

А за вікном похмурі хмари,
Вже наближається гроза.
Вона б натхнення дарувала,
Та де ж його тепер узять?!

Ніхто їй не дарує квітів,
Всі мрії врешті решт — омана
Як важко жити в цьому світі
Коли ти – Муза Графомана

Вона прийшла, уже під вечір
Принесла пиво й бутерброди.
Лише одне мене бентежить
Чому вона до мене ходить?


Старе…

Навколо кола холодок
Мене мине, бо я безмежна.
А ти тонкий та обережний,
Як від обручки ободок.

Твоє звірине відчуття
Все розповість тобі, напевне.
Залиш ті ревнощі для неї
Та не марнуй моє життя.

Немає значення коли,
Немає значення відколи
Твої думки малюють кола
На тлі зотлілої золи –

Де ніч і темрява, і світ
У світлі дня, і марні мрії…
Коли у комині жевріє
Технічний побутовий лід.

Твоє кохання з тоїх пір,
Як діамантів димні скельця.
Палке каміння твого серця
Затиснув перстнем ювелір.

Коли нарешті ця любов
Тобі наскучить, наче хмари,
Згадаєш кухні і гітари…
І набереш мій номер стАрий…
І цей мотив заграє знов.